15 травня в нашому ліцеї було по- особливому жваво, святково. І не лише тому, що ми були у вишиванках . І не лише тому, що на мовленнєвому тренінгу звучало українське слово — точне, живе, справжнє. А тому, що ми були разом.
У День вишиванки викладачка української мови та літератури Оставненко С.Д. провела тренінг з культури мовлення для педагогічного колективу. Обговорювали не абстрактні правила, а конкретні ситуації: як правильно називати час, як уникати кальок, як говорити чітко, але по-людськи.
На занятті трохи причепурили нашу мову — поприбирали русизми, підшліфували вимову, викоренили «мовні бур’яни».
Сьогодні згадали й найрідніших людей – матусь — бо ж поруч із вишиванкою завжди є образ материнських рук. Тож закінчили заняття піснею, яку співали не просто словами, а-душею і. Голоси злились у гармонію, хтось потрапляв у ноти, хтось — у настрій. І це було прекрасно!
Дякуємо кожному, хто був цього дня поруч — у слові, у думці, в пісні.
Мова — теж вишивка. Тільки з голосу й душі.