УКРАЇНСЬКА МОВА ПОЗА МЕЖАМИ ПІДРУЧНИКА

А що, якби одного дня зникли всі слова? Як тоді пояснити свої почуття, підтримати друга, пожартувати чи просто сказати щось важливе?

Саме з такого незвичного запитання розпочався захід «Слово на прокачку! Хто ми без мови?», присвячений Дню української писемності та мови, який провела викладачка української мови та літератури ліцею Оставненко Світлана Дмитрівна.

Цього разу українська мова вийшла за межі підручників і звичних правил. Було місце і для серйозних роздумів, і для несподіваних відкриттів, і для щирого сміху. Студенти змагалися в «Алфавітному батлі», розвінчували міфи в «Мовному детекторі», перекладали молодіжний сленг, розгадували фразеологізми та шукали найвлучніші слова для життєвих ситуацій. А ще уявляли українську мову сучасною блогеркою, створювали для неї дописи в соцмережах і вчилися висловлювати почуття без звичних фраз.

Не обійшлося й без інтелектуального азарту. Гра «Мовний Оскар» додала зустрічі духу змагання, яскравих емоцій та радості від правильних відповідей.

Особливим моментом стало звучання пісні «Мова серця». Вона нагадала про те, що не все найважливіше можна пояснити правилами. Адже рідна мова — це ще й мамине «Бережи себе», теплі спогади, щирі зізнання та слова, які залишаються з нами на все життя.

Для проведення заходу викладачка використала власний інтерактивний мінісайт «Слово на прокачку!», що об’єднав мовні ігри, вікторини, творчі завдання та гумористичні ситуації. Такий формат дав можливість кожному не просто перевірити знання, а висловити власну думку, проявити кмітливість і подивитися на знайомі мовні явища по-новому.

Говорили й про історію української писемності, Радіодиктант національної єдності та про те, чому мова залишається важливою частиною нашого щоденного життя.

Хотілося, щоб після цієї зустрічі у студентів залишилися не лише нові знання, а й відчуття, що українською можна легко жартувати, говорити про професію, дружбу, ділитися переживаннями й знаходити порозуміння. Бо мова живе не тільки в книжках. Вона живе в наших розмовах, повідомленнях, піснях і в тих простих словах, які ми щодня говоримо одне одному.

І саме від нас залежить, як вона звучатиме завтра.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *